„Світ не без добрих людей“
Коли почалася війна, був шок, була біль і був страх. Ми тікали. Тисячі кілометрів у невідомому напрямку. Ми не знали де ми опинимось, та яка країна, яке місто чи селище стане нашим прихистком. Було відчуття того, що все це не реально… Здавалося, такого просто не може бути, не може людина, чийсь син, чийсь батько, навіть якщо він прийшов з війною, просто брати у руки кулемет та розстрілювати автомобіль з українськими дітьми. Хто та людина яка кидає бомби на пологовий будинок? Але ці люди існують і зараз вони у нашому домі. Від таких думок все навколо ставало страшним, ворожим. Було відчуття, що ми одні у цілому світі.
Але наш шлях продовжувався і ми почали зустрічати людей, які підтримували, допомагали, людей, які розуміли наш біль. Завдяки таким людям у нашому житті з’явилося місце, яке стало нашим новим – вірю, що тимчасовим, але домом.
В Україні є такий вислів: «Світ не без добрих людей». Раніше, для мене це були просто слова, але зараз, я розумію, що добро Є! Воно живе у серцях волонтерів та всіх тих, хто приймає у свої домівки цілі родини. Добро лунає у голосах людей які моляться різними мовами про одне: про мирне небо над Україною! На молитву Тезе у храмі зібралися люди різних віросповідань і нам не було важливо, православні ми чи католики. Українці чи Німці – ми всі проти війни!
Хор «Маранафа» навіть вивчив українську пісню, щоб підтримати нас. Разом з ними я співала її на своїй рідній мові, знаходячись в іншій країні, серед людей, яких ще місяць тому я навіть не знала. І відчувала, що світ не такий ворожий як мені здавалось у перші дні війни. Що мені все ще боляче, але вже не так страшно, адже тепер, я точно знаю, що у складних ситуаціях люди здатні об’єднуватись, допомагати та лікувати поранені серця.
Wackernheim, 25.03.2022
Von Iuliia Ostapchuk
„Die Welt ist nichts ohne gute Menschen.“
Als der Krieg begann gab es Schock, Schmerz und Angst. Wir sind weggelaufen. tausende Kilometer in eine unbekannte Richtung. Wir wussten nicht, wo wir landen würden und welches Land, welche Stadt oder Kleinstadt unsere Zuflucht werden würde. Es gab ein Gefühl, dass das alles nicht real ist.
Wer ist der Mann, der Bomben auf ein Entbindungsheim wirft? Es gibt ihn und nun in unserem Zuhause. Aus solchen Gedanken wurde alles um uns herum schrecklich, feindselig. Wir hatten das Gefühl, allein auf der ganzen Welt zu sein.
Aber unsere Reise ging weiter und wir begannen, Menschen zu treffen, die uns unterstützten, die halfen, Menschen, die unseren Schmerz verstanden. Dank solcher Menschen haben wir einen Ort gefunden, der zu unserem neuen Zuhause geworden ist – ich glaube, es ist vorübergehend, aber es ist ein Zuhause.
In der Ukraine gibt es ein Sprichwort: „Die Welt ist nichts ohne gute Menschen.“
Früher waren es nur Worte für mich, aber jetzt verstehe ich, dass es Gutes gibt! Es lebt in den Herzen der Freiwilligen und all derer, die ganze Familien zu sich nach Hause nehmen. Gutes ist in den Stimmen von Menschen zu hören, die in verschiedenen Sprachen für eines beten: einen friedlichen Himmel über der Ukraine! In der Kirche versammelten sich Menschen unterschiedlichen Glaubens zum Taizé-Gebet, wobei es uns egal war, ob wir orthodox oder katholisch waren. Ukrainer oder Deutsche – wir sind alle gegen den Krieg!
Der Chor Maranatha lernte sogar ukrainische Lieder, um uns zu unterstützen.
Ich habe diese Lieder mit ihnen in meiner Muttersprache gesungen, obwohl ich in einem anderen Land war, unter Menschen, die ich vor einem Monat nicht einmal kannte. Und ich hatte das Gefühl, dass die Welt nicht so feindselig ist, wie es mir in den ersten Tagen des Krieges schien. Auch wenn es immer noch weh tut. Es ist aber nicht mehr so schlimm, denn jetzt weiß ich sicher, dass Menschen in schwierigen Situationen in der Lage sind, sich zu vereinen, zu helfen und verwundete Herzen zu heilen.
Wackernheim, 25. März 2022
Von Julia Ostapchuk